Наталія ДІЧЕК,

 завідувач відділу історії та філософії освіти

 Інституту педагогіки НАПН України,

 член-кореспондент НАПН України

Сьогодні вшановуємо славне свято – День Державності України, яка територіально є не лише однією з найбільших країн Європи, а є країною сильних, незламних, волелюбних і талановитих людей. Країна, яка має тисячолітню історію в родині європейських держав.

Мені випала висока честь, як члену Президії НАПН України, виголосити урочисті вітальні слова від учених Академії та від її президента Василя Кременя особисто в умовах четвертого року збройного спротиву нашого народу російській повномасштабній агресії, це свято набирає особливої політичної значущості, бо є приводом нагадати і європейській, і світовій спільноті, що Україна – суверенна держава, має всі ознаки державності і бореться за її збереження. Ми – вільна країна, що сама визначає своє місце у світі, здатна самостійно вирішувати і внутрішні справи, і за власним вибором розбудовувати міжнародні відносини з іншими країнами. 

Водночас День Державності України за юліанським календарем збігається з великим духовним святом – Днем Хрещення Русі, тобто становленням християнства як символу становлення державності. Вшановуючи пам’ять князя Володимира Хрестителя, розповідаючи про шлях прийняття релігії та культурного поступу українців, наша держава виграє в інформаційній війні, що є складником гібридної війни. Адже засобом поширення правдивої історії України розвінчується наратив штучно створеної ворогом її історії, спростовуються надумані міфи.

Як наголосив президент НАПН України Василь Кремень у виступі на конференції з проблематики історичної пам’яті, усе, що пов′язано з історичною пам’яттю, особливо загострилося під час вторгнення рф в Україну. Наразі Україна постала перед екзистенційним викликом – російською військовою агресією,  хоча, по суті, війна історій триває протягом усього існування держав на теренах України і рф. «Маємо пам′ятати, – завважив  Василь Григорович, – нинішнє вторгнення було підготовлено рф не лише у форматі військового озброєння, а й з позиції переформатування історичної пам′яті – нав’язування хибного світогляду, перекручування історичних фактів, утвердження неправдивих наративів тощо. І каналом упровадження усього цього у свідомість населення рф передусім була освіта. Наше завдання науковців-освітян – доносити істини історичного минулого, закарбовувати в пам′яті юних поколінь і події сучасності, аби вони не були викривленими з часом. Ми маємо сприяти максимальному згуртуванню нації на основі правдивої, національно орієнтованої історичної пам′яті».

Отже, разом із феноменом суверенності невід’ємним складником державності постає історична пам′ять. Вона живить і формує національну ідентичність молодих поколінь. І поряд із родинним вихованням саме освіта покликана і здатна виховувати дітей, починаючи із дошкільного віку, і молодь  у дусі слідування національним інтересам і визнання первинності патріотичних переконань.

Національний спротив – це консолідована громадянська позиція. В окопах на лінії фронту кристалізується нова українська ідентичність. Безумовно, її стрижнем є дух нації, що постав у лицарському образі козаччини й козацької демократії, поетиці Івана Котляревського, Тараса Шевченко, Лесі Українки, Василя Стуса. В основі – тяглість української культури від часів Трипілля, Київської Русі, козацького бароко, українського авангарду до пльонтанізму Івана Марчука. Ідентичність українського народу розвивається на кордоцентризмі Григорія Сковороди, моральному первні Памфіла Юркевича, ідеях самостійництва і національної окремішності В’ячеслава Липинського й Миколи Міхновського та культурно-історичних поглядах Михайла Грушевського, автора «Історії України-Руси».

Освіта – це ключова інституція, що спроможна забезпечувати національну єдність, національну стійкість, розвій й утвердження української національної ідентичності в дітей та молоді. У цьому контексті важливим завданням є розвиток і поширення української культури та мови, очищення історичної пам’яті українського народу від імперських міфів. Нині – закарбувати пам’ять про звитягу й подвиги наших захисників – героїв російсько-української війни, сформувати глибоку повагу до їхнього подвигу та внеску в боротьбу за державність, суверенність і волю України.

Водночас національна система освіти не може розвиватися всупереч загальноцивілізаційним тенденціям, залишатися інерційною чи надмірно консервативною. Перед освітою стоїть складне завдання – сформувати особистість з інноваційним типом мислення та інноваційною культурою, зберігаючи водночас тяглість національної традиції. Тобто збереження пам’яті минулих подій, традицій та звичаїв незабутих предків. Тому саме в цей День Державності України величного значення набуває вшанування київського князя Володимира Великого, а також прийняття Християнства.

Національна академія педагогічних наук України покликана здійснювати науково-методичний супровід утвердження української національної ідентичності. Вчені НАПН України беруть активну участь у розробленні стратегічних, концептуальних та прогностично-аналітичних документів, спрямованих на визначення напрямів розвитку національної освіти, інтеграцію національних цінностей у систему освіти та виховання, впровадження інноваційних освітньо-виховних технологій у сфері національного та військово-патріотичного виховання, громадянської освіти. До посутніх суспільно-політичних здобутків вчених академії, у першу чергу Інституту педагогіки, належить створення низки підручників і навчальних книг, орієнтованих на формування громадян патріотів-державників, які розбудовуватимуть державність України.

Україна проходить ключову точку в історії національного поступу, де не може бути сумнівів у правильності обраного шляху, а майбутнє нації залежить від спільних зусиль, спільної боротьби та спільної праці, руху у напрямі свободи, демократії, гідності та єдності.